Сьогодні в Ірпені пройде IV міжнародний фестиваль письменників-перекладачів “Кочур-Фест”.
За моєї ініціативи в Ірпені буде встановлено памʼятник Григорію Кочуру.
Також ми проведемо консультації з Міністерством культури України про вручення премії Григорія Кочура з наступного року в Ірпені та збільшення преміального фонду.
У 2024 році також заплановане видання книги та зйомка фільму про Григорія Кочура.
Він перекладав твори найбільш видатних майстрів пера з десятків мов світу. Заклав підвалини сучасного художнього перекладу. Учень генія сонетної форми Миколи Зерова, соратник письменників і перекладачів Максима Рильського та Миколи Лукаша, вчитель перекладача Дмитра Паламарчука.
Разом з дружиною 1943 року Григорія Кочура заарештували за приналежність до ОУН, звинуватили в «українському буржуазному націоналізмі» та засудили до 10 років (1943–1953) ув’язнення в Інтинському таборі, де він виконував каторжні роботи на шахтах концтаборів ГУЛАГу.
Після звільнення (1953) і реабілітації (1962), подружжя Кочурів повернулося в Україну та оселилося в Ірпені. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована творча інтелігенція: Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Василь Симоненко.
Після першої хвилі арештів серед української інтелігенції 1965 року Кочур в числі 139 авторів підписав лист-протест 139 на захист своїх друзів.
Іменем Григорія Кочура названо вулиці Ірпеня, Києва та Чернігова. У Львівському національному університеті імені Івана Франка функціонує кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура.
В Ірпені діє Літературний музей ім. Григорія Кочура, розташований у будинку, де жив видатний перекладач.
Детальніше про творчість Григорія Кочура – у сюжеті ITV:
🇺🇦🇺🇦🇺🇦